Зазначений проект Трудового кодексу схожий за змістом з проектом №1108,який тривалий час обговорювався у Парламенті та навіть був прийнятий у першому читанні. Текст проект №2902 близький до тексту проекту №1108 із правками, підготовленими до другого читання та без врахування всіх зауважень профспілок м. Києва.
Аналіз вказаного проекту Трудового кодексу у разі його прийняття в нинішній редакції, не усуне основну проблему у сфері праці – неврівноваженість прав та обов,язків між найманим працівником і роботодавцем. Зокрема він містить положення, що можуть суттєво обмежити права профспілок, ускладнити процедуру прийняття рішень під час розгляду трудових спорів Комісіями з трудових спорів і уможливити заміну /трудового та/або колективного договору/ актами роботодавця.
Частина його положень є суперечливими та недосконалими. Метою вказаного законопроекту є визначення основних засад і механізмів реалізації передбачених Конституцією України трудових прав і гарантій працівників створення належних умов праці та забезпечення захисту інтересів працівників і роботодавців в умовах ринкової економіки. Окремі положення проекту звужують зміст та обсяг прав працівників у порівнянні з нормами чинного Кодексу законів про працю України,Конвенцій Міжнародної організації праці, чим порушуються приписи статей 22 Конституції України.. .
У багатьох положеннях проекту регулювання трудових відносин віднесено до компетенції сторін колективного договору або роботодавця і працівника при укладенні трудового договору, що вказує на обов’язковість останніх. Одночасно проект не передбачає відповідальності сторін за ухилення від укладення колективного договору, що однозначно не припустимо з точки зору профспілок.
Аналіз положень Трудового Кодексу дозволяє зробити висновок що його прийняття призведе до суттєвого погіршення прав найманих працівників через неоднозначне трактування встановлення умов праці та її оплати..
Так згідно з частиною першої статті 13 проекту Трудового кодексу роботодавець має право приймати нормативні акти у сфері праці шляхом видання наказів розпоряджень, рішень. Нормативні акти приймаються самостійно/частина друга/. Якщо колективний договір не укладено, питання що мають бути ним урегульовані відповідно до вимог цього Кодексу, регулюються нормативними актами роботодавці/частина третя/.
Роботодавцям буде вигідніше видавати нормативні акти, а не укладати колективні договір,що значно підриває мотивацію профспілкового членства.
Тривалий час обговорювався проект Трудового кодексу України в другому читанні, /реєстр №1108 в редакції від 02.04.2012 року/ стосовно робочого часу а саме можливість роботодавця продовжувати тривалість робочого дня до 10-12 і більше годин ст.139/частина третя ст. 143/,що фактично перекреслювала здобутки столітньої боротьби працюючих та профспілок за 8-и годинний робочий день. Ст.139 проекту фактично легалізує надурочні роботи без будь-яких обмежень, передбачених ст. 151,152,153 проекту.
Зі змісту с.157 проекту трудового кодексу тривалість щоденного /міжзмінного/ відпочинку не може бути меншою 12 годин. У порівнянні з чинним законодавством /ст. 59 КЗпП України це положення погіршує умови праці і є неприйнятним.
Профспілки також занепокоєні ст.143 Трудового кодексу України, яка передбачає введення підсумованого обліку робочого часу без встановлення облікового періоду що фактично дозволяє продовжувати робочий день без обмеження.
Питання регулювання робочого часу велику увагу приділяє Міжнародна організація праці. Перш за все необхідно від назначити
Конвенцію МОП №47/1935 р/»про скорочення робочого часу до сорока годин на тиждень». Ряд конвенцій і рекомендацій МОП мають спрямовуюче значення. До них можна віднести Рекомендацію МОП №16 /1962р/»Про скорочення тривалості робочого часу» Конвенцію МОП №171 /1990 р/»Про нічну працю».
А тим часом у деяких державах уже зменшено 40-годинний тиждень.
Зменшення робочого часу надзвичайно важливо,так як для працюючої людини продовження часу для відпочинку - це продовження її життя.
В цивілізованій європейській державі не може бути так,щоб на перше місце ставили лише економічні питання,ігноруючи вирішення соціальних проблем, у тому числі охорони праці та здоров,я.
Профспілки вважають що досягнути балансу між інтересами роботодавців і людей праці буде неможливо,якщо законодавчо закріпити та забезпечити реалізацію персональної відповідальності роботодавця/економічної та кримінальної/ за передчасну втрату працездатності або смерть найманих працівників за умови продовження робочого тижня/ у професіях із ризиком для здоров,я/ і продовження робочих змін,що сприятиме збереженню трудового потенціалу України, підвищенню життєвих стандартів і якості життя українців.
Після обговорення даного Трудового кодексу, профспілками м. Києва взято до уваги науково обґрунтовані висновки спеціалістів Інституту медицини праці науково довели які довели, що виходячи із фізіологічних особливостей людського організму, саме восьмигодинна тривалість робочого часу на протязі доби є найбільш оптимальною і доцільною. А тому на наш погляд ігнорування вказаних висновків фахівців щодо тривалості робочого часу,передбаченої ст.143 проекту Трудового кодексу України, не буде сприяти авторитету профспілок,як надійних захисників інтересів працівників.
Пропозиції ФПУ та її членських організацій що пропонувались до проекту Трудового кодексу перед поданням його до Верховної ради України/за результатами розгляду на засіданні Робочої комісії 05.04.2013 року/ не включено до проекту Трудового кодексу /реєстр 2902 від 22.04.2013 року/.,поданий Стояном О.М. ,Сухим Я.М./.
Беручи до уваги актуальність проблем,що мають бути врегульовані Трудовим кодексом, профспілки м. Києва вважають за необхідне більш детально, за участю спеціалістів права, обговорити ст.ст.13,139,143,380,427 Трудового кодексу України.
Пропозиції: Необхідно запропонувати Верховній Раді України спрямувати проект Трудового кодексу України до Міжнародної організації праці,членом якої є Україна для отримання висновку відповідності вимогам Конвенцій МОП, які ратифіковані Україною.
Начальник управління правової роботи І.В.Петренко