Детальніше:

Щодо виплати середнього заробітку мобілізованих працівників

19.07.2022 набрав чинності Закон № 2352. Із цієї дати за мобілізованими працівниками зберігають лише місце роботи і посаду (ч. 3 ст. 119 Кодексу законів про працю України; КЗпП). Відтепер законодавство не передбачає зберігати за ними середній заробіток.
Та це не означає, що із цієї дати бухгалтер автоматично не мусить нараховувати середній заробіток мобілізованому працівникові. Для бухгалтера підставою його не нараховувати є відповідний наказ керівника підприємства про внесення змін до наказу, яким працівника увільнили на час військової служби і в якому встановили, що потрібно зберігати за ним середній заробіток.
Коли готуватимете наказ про внесення змін, зважайте на умови колдоговору, положення про оплату праці роботодавця. Адже ці документи можуть містити гарантію збереження працівникові середнього заробітку на час його військової служби.
Умови колективного договору

Якщо така норма прописана у колдоговорі, роботодавець має її дотримувати. Адже власне роботодавець визначив/організував оплату праці згідно зі статтею 97 КЗпП, статтями 5, 15 Закону про оплату праці. І інспектори праці це перевірятимуть.
Якщо у колективному договорі, положенні про оплату праці роботодавця є вимога зберігати середній заробіток мобілізованому працівникові, а бухгалтер не нараховував середній заробіток з 19.07.2022, є висока ймовірність отримати штраф за абзацом четвертим частини 2 статті 265 КЗпП — за виплату зарплати не у повному обсязі. Його розмір дорівнює трикратній мінімальній заробітній платі, встановленій законом на момент виявлення порушення.
Припиняємо виплату середнього заробітку мобілізованому працівнику: інструкція та зразок наказу
Підготуйте накази про скасування виплати середнього заробітку для працівників, які проходять військову службу. Зробіть це, якщо не плануєте встановити коштом підприємства додаткові порівняно із законодавством трудові гарантії для таких працівників
Роботодавці вже не зобов’язані зберігати середній заробіток за працівниками, яких увільнили від роботи на час військової служби. Такий їх обов’язок скасував Закон № 2352. Відповідні зміни Верховна Рада внесла до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України (КЗпП).
Тепер зберігають лише робоче місце і посаду на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності, а також у фізосіб-підприємців.
Кому припинити виплату на час військової служби
Зміни стосуються працівників:

• яких призвали на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період;
• які уклали контракти на військову службу, зокрема нові, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення.
Працівникам, які під час військової служби отримали поранення і лікуються в медичних закладах, потрапили в полон або яких визнали безвісно зниклими, роботодавець також зберігатиме лише місце роботи і посаду (ч. 4 ст. 119 КЗпП).
Із якої дати припинити виплату

Із 19 липня 2022 року керуйтеся нормами частини третьої статті 119 КЗпП у редакції Закону № 2352.
Закон № 2352 опублікували 18 липня 2022 року, він набрав чинності з наступного дня після дня його опублікування (п. 1 Прикінцевих положень Закону № 2352).
Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії у часі, окрім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи (ч. 1 ст. 58 Конституції України).
Дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту, коли цей акт набрав чинності, та припиняється, коли він втрачає чинність. Тобто до події, факту застосовують той закон або той нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або відбулися. Таке тлумачення частини першої статті 58 Конституції України надав Конституційний суд України.
Як оформити

До 19 липня 2022 року за працівниками, призваними на військову службу за призовом під час мобілізації, окрім місця роботи і посади, зберігали й середній заробіток. Увільнення від роботи мобілізованого працівника оформлювали наказом.
Для того щоб припинити виплату середнього заробітку мобілізованому працівникові, видайте додатковий наказ. Зазначте в ньому підставу і дату, з якої припиняєте нараховувати і виплачувати середній заробіток.
Радимо складати індивідуальні накази, щоб потім надіслати їх на ознайомлення працівникам.

Зразок ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ
«УСЕ БУДЕ УКРАЇНА»
(ТОВ «УСЕ БУДЕ УКРАЇНА»)

Код ЄДРПОУ 12345678

Н А К А З

19.07.2022 Київ № 217/к/тр

Про припинення збереження
середнього заробітку
Василю Соколенку

У зв’язку зі змінами, внесеними до частини третьої статті 119 Кодексу законів про працю України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01 липня 2022 р. № 2352-ІХ,

НАКАЗУЮ:

1. СОКОЛЕНКУ Василю Миколайовичу, організатору зі збуту відділу збуту, припинити нараховувати і виплачувати середній заробіток із 19 липня 2022 р.
2. У наказі «Про увільнення Василя Соколенка від роботи у зв’язку із призовом на військову службу під час мобілізації» від 02 березня 2022 р. № 177/к/тр слова «та середнього заробітку» вилучити.

Директор Поважний Кирило ПОВАЖНИЙ

Візи, відмітка про ознайомлення

Від обов’язку зберігати середній заробіток за працівниками, яких увільнили від роботи на час військової служби, роботодавців звільнив Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 № 2352-ІХ Ознайомити працівника з наказом зобов’язує пункт 11 глави 10 розділу ІІ Правил організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затверджених наказом Мін’юсту від 18.06.2015 № 1000/5.

Як повідомити працівника про зміни

Ознайомити працівника з наказом зобов’язує пункт 11 глави 10 розділу ІІ Правил № 1000/5. Копію наказу надішліть на електронну пошту, у вайбер, телеграм або інший месенджер працівника.
Надішліть фотографію документа. Попросіть працівника підтвердити повідомленням, що він ознайомився з наказом. Наприклад: «Із наказом ознайомлений 11.07.2022».
Складіть протокол у довільній формі, у якому зафіксуйте:
• дату, час і місце, коли склали протокол;
• підставу надсилання документа — стаття 7 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» від 15.03.2022 № 2136-IX;
• дату, час і вид засобу телекомунікаційного зв’язку;
• найменування посади, прізвище та власне ім’я працівника;
• контактні дані працівника, за якими надіслали документ, — номер телефону, адресу електронної пошти тощо;
• короткий зміст документа, що його надіслали;
• підпис, дату, найменування посади, прізвище та власне ім’я працівника, який надіслав документ і склав протокол;
• відомості про додатки до протоколу, що підтверджують факт надсилання документів, — копія знімка екрана тощо.
Чи можна й надалі продовжувати платити

Якщо коштом підприємства встановите додаткові порівняно із законодавством трудові пільги для мобілізованих працівників згідно зі статтею 9-1 КЗпП, це не буде порушенням. Також можете й надалі платити працівникам середній заробіток, якщо таку гарантію передбачає колективний договір (ч. 2 ст. 13 КЗпП).
Роботодавець, який зберігатиме середній заробіток мобілізованим працівникам на час військової служби, суттєво покращить умови їх праці порівняно із законодавством. Тож навряд чи Держпраці штрафуватиме за це роботодавців.
Водночас радимо підприємствам, що їх фінансують із держбюджету, дотримувати вимог частини третьої статті 119 КЗпП.
Звісно, роботодавець може привести колдоговір, положення про оплату праці щодо гарантій мобілізованим працівникам у відповідність до частини 3 статті 119 КЗпП, тобто скасувати збереження середнього заробітку Або може продовжувати виплачувати середній заробіток, оскільки за статтею 13 КЗпП колдоговір може передбачати додаткові до чинного законодавства гарантії, соціально-побутові пільги.
Продовження виплат і звіт із праці

Поки роботодавець не приведе колективний договір, положення про оплату праці у відповідність із нормами законодавства, керівник підприємства не має права видавати наказ про скасування збереження середнього заробітку. Тобто середній заробіток потрібно нараховувати до дати, зазначеної у наказі, — не раніше ніж дата, коли наберуть чинності зміни до колективного договору, положення про оплату праці.
При цьому середній заробіток, що його зберігали за мобілізованим працівником:
• із 01.07 по 18.07.2022 — є додатковою заробітною платою як гарантійна виплата, передбачена чинним законодавством (ч. 3 ст. 119 КЗпП);
• із 19.07.2022 згідно з колективним договором, положенням про оплату праці — інші заохочувальні та компенсаційні виплати як інші грошові виплати, не передбачені актами чинного законодавства (ч. 2, 3 ст. 2 Закону про оплату праці).
Тож якщо підприємство бажає продовжувати виплачувати середній заробіток мобілізованим працівникам, передбачте таку виплату у колдоговорі, положенні про оплату праці як інші грошові виплати, не передбачені чинним законодавством.
Трансформацію середнього заробітку із додаткової зарплати на інші заохочувальні та компенсаційні виплати відобразіть у звіті з праці (форма № 1-ПВ (квартальна)) за ІІІ квартал 2022 року. Середній заробіток мобілізованим працівникам наводьте у розділі ІІІ звіту з праці у рядках: 5030 — якщо нарахували за період із 1 по 18 липня 2022 року, або 5060 — якщо нарахували за період із 19 липні 2022-го.
Отже, бухгалтер не нараховує середнього заробітку мобілізованому працівникові з дати, яку керівник зазначив у наказі щодо цього мобілізованого працівника.
Об'єкт оподаткування податком на прибуток визначається за правилами бухгалтерського обліку з урахуванням різниць відповідно до ПКУ.
Види діяльності та види витрат підприємства

Вся діяльність підприємства
Операційна Фінансова Інвестиційна
Операційні витрати Інші витрати Фінансові витрати Інвестиційні витрати
Рах. 90 «Собівартість реалізації» Субрах. 977 «Інші витрати діяльності» Рах. 95 «Фінансові витрати» Рах. 96 «Втрати від участі в капіталі»
Рах. 91 «Загальновиробничі витрати» Рах. 97 «Інші витрати», крім субрах. 977
Рах. 92 «Адміністративні витрати»
Рах. 93 «Витрати на збут»
Рах. 94 «Інші витрати операційної діяльності», в т. ч. субрах. 949 «Інші витрати операційної діяльності»
У Плані рахунків бухобліку маємо два субрахунки, які призначені для накопичення «інших» витрат за залишковим принципом, для яких не знайшлося місця на інших рахунках чи субрахунках:
— 949 «Інші операційні витрати»;
— 977 «Інші витрати».
Витрати, які включаються до інших операційних, перераховані у п. 20 НП(С)БО 16. Це всі субрахунки рахунку 94.
Що таке інші витрати операційної діяльності? З «іншими» більш-менш зрозуміло — це такі витрати, яким не знайшлося місця у статтях, що прямо перераховані у п. 20 НП(С)БО 16. А от що означає слово «операційні»? І чим інші витрати операційної діяльності (субрах. 949) відрізняються від інших витрат (субрах. 977)?
За Інструкцією №291 на субрахунку 949 узагальнюється інформація про такі витрати операційної діяльності, які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 94, зокрема витрати житлово-комунальних і обслуговуючих господарств, дитячих дошкільних закладів, будинків відпочинку, санаторіїв та інших закладів оздоровчого та культурного призначення, виплати за невідпрацьований час, що не підлягають накопиченню, тощо. На субрахунку 977 відображаються інші витрати діяльності (тут вже немає слова «операційної»), які не знайшли відображення на інших субрахунках рахунку 97. На рахунку 97 «Інші витрати» ведеться облік витрат, що виникають у процесі діяльності (крім фінансових витрат), але не пов’язані з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг (також див. п. 29 НП(С)БО 16).
На жаль, у цих формулюваннях не дуже багато ясності. Приміром, утримання бази відпочинку не пов’язане з виробництвом або реалізацією основної продукції (товарів) та послуг, але ці витрати в Інструкції №291 віднесені до інших операційних на субрах. 949.
А як бути з благодійною допомогою? Це «інші операційні витрати» чи просто «інші витрати»? На нашу думку, підприємство самостійно приймає рішення щодо того, на якому субрахунку обліковувати такі витрати — на 949 чи на 977. Зокрема, можна орієнтуватися на критерій систематичності або можливості планування таких витрат (див. таблицю 2).

Таблиця 2
Приклади інших витрат підприємства
Стаття витрат Субрахунок
Проведення свят, заходів для працівників, якщо витрати є запланованими, систематичними і здійснюються з соціальною метою 949
Фінансування особистих потреб фізичних осіб — працівників підприємства або сторонніх фізичних осіб, не пов’язане з оплатою праці. Сюди належать дарунки (коштовні та не дуже), відшкодування особистих витрат фізичних осіб тощо 949
Благодійна допомога, яка здійснюються регулярно (декілька разів на рік та кожного року тощо, як традиція підприємства, що спрямована на соціальні цілі) 949
Благодійна допомога, яка здійснюється одноразово або не планується з року в рік (разова допомога фізособам на вартісне лікування, допомога ЗСУ тощо) 949 або 977*
Списання податкових зобов’язань з ПДВ, що нараховуються відповідно до п. 198.5 ПКУ 949
Капітальні витрати, що не мають на меті отримання доходу або створення активу, наприклад благоустрій території, яка не належить підприємству тощо 977
Надзвичайні, незаплановані витрати, понесені внаслідок воєнних дій, неправомірних дій інших осіб, надзвичайних ситуацій, аварій, нещасних випадків, стихійних лих тощо 977
* На нашу думку, в цьому випадку вибір рахунку між 949 та 977 є рівнозначним.
Загалом перелік статей інших операційних та інших витрат підприємства доцільно закріпити у наказі про облікову політику. Нагадаємо, що всі витрати повинні мати належне документальне оформлення.
Витрати, які можуть включатися до собівартості продукції, робіт, послуг, адмінвитрат, витрат на збут
Деякі витрати, які колись (ще до 2011 року) вважалися «негосподарськими» з метою оподаткування прибутку, в бухгалтерському обліку є справжніми господарськими витратами. Наприклад, це витрати на:
— створення комфортніших умов праці для працівників, ніж це передбачено законодавством, наприклад, улаштування місць для відпочинку, занять спортом, приймання їжі на робочих місцях (якщо це не передбачено законодавством).
— придбання питної води, інших напоїв та їжі для працівників підприємства, забезпечення працівників обідами, обладнання приміщення, де працівники можуть поїсти;
— добові, що виплачуються відрядженим працівникам у сумі, що перевищує неоподатковувані межі, встановлені п. 170.9 ПКУ;
— безкоштовні роздачі товарів з рекламною метою тощо.
Ці витрати не є «іншими», вони можуть бути класифіковані за наявними субрахунками Плану рахунків, а отже, мають обліковуватися залежно від їх призначення. Наприклад, утримання кімнати для відпочинку та приймання їжі у виробничому цеху слід віднести на рахунок 91, з якого вони потім потраплять до собівартості готової продукції; витрати на утримання кухні в офісі потраплять на рахунок 92; витрати на спортмайданчик для працівників збуту — на рахунок 93 тощо. Витрати на купівлю питної води, напоїв та їжі, добові витрати відряджених працівників понад неоподатковувані межі, встановлені п. 170.9 ПКУ, списуються на ті рахунки, на які списується зарплата відповідних працівників. На нашу думку, накопичення їх на субрахунку 949 не дасть повної інформації про склад і структуру витрат підприємства, адже може бути занижено собівартість продукції, адміністративні чи збутові витрати і завищено інші операційні витрати звітного періоду.

Підсумуймо

Отже, маємо такі висновки щодо бухобліку витрат:
— усі без винятку витрати підприємства повинні знайти відображення на рахунках класу 9. Бухгалтер зобов’язаний врахувати всі витрати належним чином відповідно до приписів НП(С)БО та Інструкції №291, а не з погляду оподаткування;
— наприкінці певного періоду для цілей бухобліку (місяця, кварталу або року) всі понесені витрати списують у дебет рахунку 79, а всі отримані доходи — на кредит рахунку 79;
— наприкінці квартального або річного звітного періоду для потреб оподаткування прибутку на рахунку 79 формують фінрезультат, який за потреби коригують для потреб його оподаткування;
— нарахований податок на прибуток відображають записом Д-т 98 К-т 641, потім Д-т 79 К-т 98;
— наприкінці року операційний рахунок 79 закривають на балансовий рахунок 44 — формують нерозподілений прибуток після його оподаткування або непокритий збиток. Розпоряджатися рахунком 44 можуть тільки власники підприємства: розподіляти прибуток або покривати збитки.
Чому не можна списувати витрати «за рахунок прибутку»?
Іноді у бухгалтера виникає бажання «приховати» деякі витрати, щоб вони взагалі не проходили за витратними рахунками і не впливали на об’єкт оподаткування податком на прибуток. Це робиться шляхом зменшення нерозподіленого прибутку, наприклад: Д-т 441 К-т 311 — на суму перерахованої комусь благодійної допомоги, або Д-т 441 К-т 209 — на вартість подарунків.
Юрособам приватної власності так робити категорично не можна!
По-перше, порушується принцип превалювання сутності над формою операції щодо витрат, які не відображаються на витратних рахунках, а «приховуються» як зменшення власного капіталу. Сутність цих операцій — це витрати.
По-друге, бухгалтер не має повноважень самостійно розпоряджатися заробленим прибутком підприємства, який належить його власникам. Так само і керівник не має повноважень видавати накази про здійснення певних витрат «за рахунок прибутку».
Куди направити прибуток, вирішують виключно власники підприємства. Відповідно до ч. 3 ст. 142 ГКУ порядок використання прибутку (доходу) суб’єкта господарювання визначає власник (власники) або уповноважений ним орган відповідно до законодавства та установчих документів. Зокрема, згідно з п. 33.8 Модельного статуту ТОВ питання щодо розподілу чистого прибутку ТОВ вирішуються на зборах засновників, а не у формі наказу директора чи бухгалтерської довідки за підписом головбуха.
Тому керівник або бухгалтер, які самостійно приймають рішення про дебетування рахунку 44 без попереднього відображення витрат на рахунках класу 9 та рахунку 79, порушують права власників підприємства на розподіл цього прибутку. Всі витрати повинні пройти через витратні рахунки, і вони не можуть зменшити прибуток інакше, ніж через рахунок 79 (Д-т 44 К-т 79).
Зверніть увагу!
Фінрезультат не збільшується, якщо товари, роботи, послуги безоплатно надаються:
— платникам податку на прибуток за основною ставкою (адже вони самостійно оподатковують у себе такі безоплатно отримані товари та роботи у складі доходів, тож відсутність коригування фінрезультату у надавача сприяє уникненню подвійного оподаткування однієї й тієї самої операції у кожної сторони. Податок сплачує отримувач);
— фізособам, які не є платниками єдиного податку. Під цей критерій підпадають всі фізособи, фізособи-підприємці на загальній системі оподаткування та самозайняті особи. Логіка тут та сама — фізособи сплачують з отриманих доходів ПДФО за такою самою ставкою — 18%, а юрособа-надавач уникає подвійного оподаткування.
Коли збільшуємо фінрезультат на суму понесених витрат?

Об’єкт оподаткування податком на прибуток визначається відповідно до норм пп. 134.1.1 ПКУ шляхом коригування бухгалтерського фінрезультату на різниці, передбачені ПКУ. Позаяк витрати зменшують бухгалтерський прибуток або збільшують збиток, вони таким чином зменшують і об’єкт оподаткування податком на прибуток.
Якщо підприємство не коригує фінрезультату через недосягнення обсягу доходу за минулий рік 40 млн грн, його не стосуються норми розділу ІІІ ПКУ про коригування фінрезультату для потреб оподаткування. Таким чином, абсолютно всі його витрати будуть враховані під час визначення об’єкта оподаткування податком на прибуток.
Усе, що витратило або втратило підприємство-«малодохідник» (зокрема, витрати на свята, благочинність, подарунки, списання активів, надзвичайні ситуації тощо), — все це зменшує його оподатковуваний прибуток на абсолютно законних підставах у повному розмірі витрат або втрат.
Якщо підприємство коригує фінрезультат, тому що не скористалося правом на незастосування коригувань фінрезультату або має обсяг доходу понад 40 млн грн, воно повинне звернути увагу на норми розділу ІІІ ПКУ щодо коригування фінрезультату для потреб оподаткування.
До випадків, коли фінрезультат збільшується на суму понесених витрат, що відображені на субрах. 948, 949 або 977, належать суми наданої фіндопомоги або благодійної допомоги, а також суми штрафів — це пп. 140.5.9, 140.5.10, 140.5.11 та 140.5.14 ПКУ. Але для коригування фінрезультату враховують не всі такі витрати.
У разі безоплатного надання коштів, товарів, робіт, послуг фінрезультат збільшується:
— на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного року неприбутковим організаціям, у розмірі, що перевищує 4% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року (пп. 140.5.9 ПКУ). Коригування фінрезультату на суму коштів та деяких товарів, перерахованих ЗСУ та іншим військовим формуванням для потреб забезпечення оборони під час війни, не здійснюється — такі суми включаються до фінрезультату у складі витрат без обмежень1;
1 Докладніше див. повідомлення одеських податківців.
— на суму перерахованої безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) у повній сумі — пп. 140.5.10 ПКУ:
— особам, що не є платниками податку на прибуток (крім фізосіб, які є платниками ПДФО);
— платникам податку на прибуток, які є пов’язаними особами (у разі якщо отримувач фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг) задекларував збиток за звітний рік, що передує року, в якому отримано таку безповоротну фінансову допомогу (безоплатно надані товари, роботи, послуги), за умови що така допомога була врахована у складі витрат при визначенні фінансового результату до оподаткування);
— платникам податку на прибуток, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до пункту 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ;
— крім безповоротної фінансової допомоги (безоплатно наданих товарів, робіт, послуг), перерахованої неприбутковим організаціям, внесеним до Реєстру неприбуткових установ та організацій на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг, для яких застосовується положення пп. 5.9 ПКУ;
— на суму повної або часткової компенсації один раз на календарний рік вартості путівок на відпочинок, оздоровлення та лікування на території України фізособи — платника ПДФО та/або його дітей віком до 18 років роботодавцем, який є платником податку на прибуток, якщо така компенсація відповідно до ПКУ не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу фізособи — платника ПДФО.
Фінрезультат збільшується на суму допомоги суб’єктам сфери фізичної культури і спорту:
— на суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) протягом звітного (податкового) року суб’єктам сфери фізичної культури і спорту, а саме дитячо-юнацьким спортивним школам, центрам олімпійської підготовки, школам вищої спортивної майстерності, центрам фізичної культури і спорту осіб з інвалідністю, спортивним федераціям з олімпійських видів спорту, що є неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових установ та організацій, на дату такого перерахування коштів, передачі товарів, робіт, послуг у розмірі, що перевищує 8% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року — пп. 140.5.14 ПКУ.
Кількісні критерії щодо сум коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно переданих отримувачам (4% або 8% оподатковуваного прибутку попереднього звітного року), працюють лише за умови, якщо цей прибуток взагалі мав місце минулого року. Якщо ж підсумком минулого року став збиток або нульовий результат, фінрезультат збільшують на всю суму коштів або вартості товарів, виконаних робіт, наданих послуг, безоплатно перерахованих (переданих) отримувачам, зазначеним у пп. 140.5.9 та 140.5.14 ПКУ.
І є ще одне збільшення фінрезультату, яке стосується витрат, що накопичуються на субрахунку 948, — це пп. 140.5.11 ПКУ:
— на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері ЗЕД, на користь осіб, які не є платниками податку на прибуток (крім фізосіб, які є платниками ПДФО), та на користь платників податку на прибуток, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозділу 4 розділу XX ПКУ (за тим же принципом, що й у пп. 140.5.10 ПКУ), а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.
Загалом маємо всього чотири випадки, коли фінрезультат збільшується на суму певних витрат. Ці витрати в бухобліку відображають за загальними правилами, які ми розглянули вище, — через витратні рахунки потрапляють на фінансово-результатний рахунок 79, а з нього — на балансовий рахунок прибутків та збитків (рах. 44). Податкові коригування не спричиняють жодних змін у бухобліку, фінрезультат коригується вже поза межами бухобліку, безпосередньо у податковій декларації з податку на прибуток.

Директор ТОВ «КФ «Оригінал»
Світлана ЯРОШИНСЬКА