Трудовий договір регулює процес виконання роботи за певною спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, а також вимагає дотримання правил внутрішнього трудового розпорядку.
  З одного боку, найманий працівник залежить від роботодавця. Якщо працівник хоче взяти відпустку, залишитися вдома за сімейними обставинами, піти до лікаря протягом робочого дня — він повинен отримати дозвіл керівника.

З іншого боку, працівник має низку соціальних і трудових гарантій:

• регулярна оплата праці – щонайменше двічі на місяць;
• нормований робочий час;
• оплачувана відпустка у зв’язку з непрацездатністю (страхові випадки);
• оплачувані вихідні й відпустки;
• захист від незаконного звільнення тощо.

   За цивільно-правовим договором (угодою) немає роботодавців і працівників. Є виконавець, який зобов’язується виконати певну роботу або надати послугу, і замовник, який приймає роботу й оплачує її.
  Такі взаємовідносини можуть укладатися між будь-якими юридичними або фізичними особами і регулюються Цивільним кодексом України. На них не поширюється дія трудового законодавства.
  Предметом договору є кінцевий результат, а не процес його досягнення. Обидві сторони – незалежні й рівноправні. Замовник не має піклуватися про умови праці, надавати робоче місце й обладнання, оплачувати лікарняні. Виконавець самостійно організовує роботу і відповідає за її вчасне виконання.
   Розмір винагороди й термін оплати визначаються угодою сторін, а не законодавством.
Зазвичай цивільно-правовий договір укладається для виконання разових, а не систематичних робіт.
Більше захисту у працівників, які працюють за трудовим договором. Особливо, якщо вони ще є членами профспілки!