Законопроєкт базується на рекомендаціях ВООЗ та ЄС, зокрема враховує підхід "Психічне здоров’я у всіх політиках". Це означає, що будь-які рішення чи заходи, впроваджені на державному, регіональному чи місцевому рівнях, мають враховувати їхній вплив на психічне здоров’я населення.
Серед ключових положень законопроєкту:
• чіткий розподіл обов’язків у сфері охорони психічного здоров’я між державою, громадськими організаціями та приватним сектором;
• доступ до послуг на рівні громад;
• введення єдиної термінології, стандартизація послуг, мультидисциплінарний підхід до їхнього надання;
• створення Національної комісії з питань психічного здоров’я, яка координуватиме надання послуг;
• запровадження сертифікації фахівців;
• створення самоврядних організацій, які навчатимуть фахівців.
Для роботодавців необхідно буде створити службу психічного здоров’я, про що зазначено в статті 33 названого закону.
Зокрема, в статті 33 - Служба психічного здоров’я на робочому місці, наголошується, що:
1. Роботодавець з кількістю найманих працівників 50 і більше осіб створює службу психічного здоров’я. На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби психічного здоровʼя можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну професійну підготовку. На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби психічного здоровʼя можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Функції та повноваження служби психічного здоров’я, типове положення про її діяльність затверджуються Кабінетом Міністрів України.
2. Кожен роботодавець має розробити та затвердити політику або план захисту та зміцнення психічного здоров'я на робочому місці. У разі наявності у роботодавця системи управління безпекою та гігієною праці, така політика або план включаються до неї.
Первинні профспілкові організації також можуть долучатися до розробки політики психічного здоров’я у себе на підприємствах.
Відділ з питань охорони праці
та захисту трудових відносин