У ст. 20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" визначено мету, з якою мають збиратися дані про членство у профспілках, а саме – «з метою обліку … відомостей про трудову діяльність працівника».
  Членство у професійних спілках, тобто громадська робота не має жодного прямого правового зв’язку з трудовою діяльністю працівника, виконанням ним трудової функції на користь роботодавця згідно з трудовим договором, якщо не йдеться про штатного працівника профспілкового органу, як роботодавця.
   Членство у професійній спілці – це позаробоча добровільна діяльність громадянина у відповідній професійній спілці та її організації згідно зі Статутом профспілки на громадських засадах. Інформація про членство має персональний характер, її використання може регулюватись виключно самим членом профспілки та Статутом профспілки, до якої він вступив.
  Отже, подання роботодавцем третій особі відомостей про членство працівника у громадській організації – профспілці, які знаходяться у нього відповідно до ст.42 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» виключно з метою утримання і перерахування членських профспілкових внесків, суперечить самій меті норми абзацу 4 частини другої ст.20 Закону, оскільки вони не містять інформації щодо його трудової діяльності, тобто не відносяться до виконання умов індивідуального трудового договору.
    Відповідно роботодавець не має права доводити у будь-який спосіб до третіх осіб персональну інформацію про члена профспілки, яка стосується його добровільної громадської діяльності і не має відношення до трудових відносин між ним і роботодавцем.
   Безконтрольне, без відома працівника - суб’єкта персональних даних поширення роботодавцем інформації про членство працівника у профспілці створює умови і може стати причиною непередбачуваної негативної реакції третіх осіб (посадових осіб роботодавця, членів трудового колективу, інших осіб), призвести до мобінгу (цькування), а отже приниження честі, гідності чи ділової репутації працівника, що категорично заборонено статтею 2-2 КЗпП України.
Подання роботодавцем (страхувальником) до органів Пенсійного фонду відомостей про членство працівників у профспілці прямо суперечить нормі частини першої ст.7 Закону України «Про захист персональних даних» (первинного закону у даній сфері), якою встановлено «Забороняється обробка персональних даних про … членство в … професійних спілках...».
  Частиною другою зазначеної ст.7 встановлено винятки з такого обмеження. Однак, серед них навіть професійним спілкам дозволено обробляти персональні дані своїх членів лише за умови, що обробка стосується виключно персональних даних членів цих об'єднань або осіб, які підтримують постійні контакти з ними у зв'язку з характером їх діяльності, та персональні дані не передаються третій особі без згоди суб'єктів персональних даних.
    В той же час роботодавці (страхувальники) оброблятимуть і передаватимуть персональні дані про членство у профспілці, які не належать до трудових відносин, третім особам без точного визначення цілей їх використання, без обмеження сфери застосування, без згоди самого члена профспілки.
   Закон же «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю» від 18 жовтня 2022 року, яким внесено зміни до ст.20 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування", є лише законом про внесення змін у розумінні новоприйнятого Закону України «Про правотворчу діяльність», а не первинним законом, що системно регулює окрему сферу суспільних відносин. Тому, на нашу думку, слід керуватись нормами Закону України «Про захист персональних даних», як первинним, профільним законом у даній сфері.
    Слід згадати, що у ст.19 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" вказано, що інформація з Державного реєстру може бути використана для моніторингу дотримання законодавства про професійні спілки, права та гарантії їх діяльності, що у даному вигляді досить сумнівно.
Конституцією України (ст.36) встановлено, що громадяни мають право на участь у професійних спілках з метою захисту своїх трудових і соціально-економічних прав та інтересів. Тобто Конституцією прямо встановлено не лише право, а й обов’язок самих професійних спілок вести захист трудових, в тому числі профспілкових прав.
  Державні органи мають реагувати на звернення профспілок і на їх підставі та на підстав інформації з доступних джерел вести моніторинг порушень законодавства про профспілки. Тим більше, що частіше всього факти порушень профспілкових прав мають місце у соціальному діалозі, колективних трудових відносинах, переговорах, колективних трудових конфліктах, через невиконання колективних договорів, нестворення умов для роботи виборних профспілкових органів тощо, а не в індивідуальних відносинах члена профспілки всередині або за межами профспілкової організації.
   Враховуючи вище зазначене, вважаємо неправомірною вимогою запиту органів Пенсійного фонду України щодо подання роботодавцем (страхувальником) відомостей про членство у профспілці його працівників у звітності з соціального страхування.

Правовий відділ
Київської міськпрофради