Закон передбачає внесення змін до Кодексу законів про працю. Зокрема, у ньому визначається поняття домашньої праці та домашніх працівників.

Передбачено, що з домашніми працівниками має укладатися у письмовій формі трудовий договір, який визначає:

   кількість робочого часу (більше 40 годин на тиждень) та час відпочинку;
   оплату періодів очікування або надання вільного часу за понаднормову роботу;
   порядок та тривалість виконання роботи у вихідні, святкові та неробочі дні.

   У трудовому договорі може бути передбачена можливість платного чи безоплатного надання роботодавцем житла працівникові, проте роботодавець не має права забирати частину заробітної плати в рахунок плати за користування житлом.
    Водночас запроваджуються додаткові підстави для припинення трудового договору з домашнім працівником, зокрема за дії, що завдали чи могли завдати шкоди життю або здоров’ю члена сім’ї.
   Також передбачено право домашнього працівника на розірвання трудового договору, якщо хтось із домогосподарства посягає на його честь чи гідність або втручається в особисте життя.
    Роботодавець має повідомити Державну податкову службу про прийняття на роботу домашнього працівника та його звільнення.
  Очікується, що ухвалення Закону забезпечить урегулювання питання неофіційної зайнятості домашніх працівників, створить належну нормативно-правову базу для офіційного працевлаштування цієї категорії людей, підвищить рівень їх соціальної захищеності.

Відділ з питань охорони праці
та захисту трудових відносин