Положення Закону № 2136, які регулюють трудові відносини інакше, ніж Кодекс законів про працю України (далі — КЗпП України), мають пріоритет під час воєнного стану.
          Пункт 31 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» містить роз’яснення, що переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.
       За загальним правилом для переведення працівника обов’язково потрібна його згода. Лише у виняткових випадках допускається обмежене у часі переведення працівника на роботу, не обумовлену трудовим договором, без його згоди (частина друга ст. 33 КЗпП України).
      Частиною третьою статті 2 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504 працівникам гарантоване право на відпустки визначеної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених Законом про відпустки.
         Відповідно до частини першої статті 32 Кодексу законів про працю України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 КЗпП України, та в інших випадках, передбачених законодавством.
        Трудовим законодавством не встановлено заборони щодо переведення на іншу посаду працівника, який перебуває у відпустці.
         За вказаних вище обставин буде оптимальним перевести працівника на нову посаду з першого дня після виходу з відпустки. Таке переведення не буде порушенням, адже і до, і після переведення за працівником зберігають робоче місце (посаду).

Джерело: Дзеркало тижня

Організаційно-інформаційний відділ
Київської міськпрофради