На період воєнного стану трудові відносини регулює не лише Кодекс Законів про працю України (далі – КЗпП), а й інші законодавчі акти з питань праці, зокрема Закон України від 15.03.2022 № 2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (далі – Закон № 2136). Цей закон у період дії воєнного стану має переважне право у низці питань, оскільки у його ч. 3 ст. 1 передбачено: «у період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю, законів України «Про державну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», інших законодавчих актів, що регулюють діяльність державних службовців, посадових осіб місцевого самоврядування у частині відносин, врегульованих цим Законом».
Отже, оскільки воєнний стан продовжено, то ми й надалі користуємося нормами Закону № 2136. А це зі свого боку впливає на робочий час і на час відпочинку працівників.
Норма робочого часу у грудні 2024 та січні 2025 р.
Відповідно до ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 у період дії воєнного стану не застосовуються норми ст. 53, ч. 1 ст. 65, ч. 3 – 5 ст. 67, ст. 71, 73, 78-1 КЗпП та ч. 2 ст. 5 Закону України від 15.11.1996 № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі – Закон про відпустки).
Отже, на підставі ч. 6 ст. 6 Закону № 2136 у період воєнного стану не застосовуються норми:
1. ст. 53 КЗпП щодо тривалості роботи напередодні святкових, неробочих і вихідних днів;
2. ч. 3 – 5 ст. 67 КЗпП, зокрема щодо перенесення вихідного дня на наступний після святкового або неробочого;
3. ст. 73 КЗпП щодо святкових та неробочих днів.
Тобто, зараз робочий день не скорочується на годину перед святковим днем, не переноситься вихідний на наступний робочий день, якщо свято припадає на суботу чи неділю.
Святкові та неробочі дні будуть звичайними календарними днями, і якщо такий день буде припадати не на вихідний день, то він буде звичайним робочим днем.
Наприклад, для стандартної п'ятиденки з вихідними днями у суботу і неділю такі святкові та неробочі дні 2024 та 2025 років слід вважати робочими:
1. 25 грудня 2024 – Різдво Христове (припадає на середу);
2. 1 січня 2025 – Новий рік (припадає на середу).
Водночас робочі дні 24 та 31 грудня 2024 не підлягають скороченню на одну годину.
А у грудні замість 21 робочого дня буде 22 робочих дні (для п'ятиденки).
Про те, що певні дні є робочими можна видати наказ такого змісту.
У зв'язку з цим слід розрахувати нову норму робочого часу на грудень 2024 року та січень 2025 року. Звісно ж не завадить видати відповідний наказ і проінформувати працівників задля уникнення непорозумінь. Норма робочого часу у листопаді 2024 року та лютому 2025 року не зміниться, адже у цих місяцях немає святкових днів.
Увага! Норми тривалості робочого часу підприємства визначають самостійно залежно від графіка роботи підприємства з урахуванням вимог КЗпП та Закону № 2136. Якщо ваше підприємство працює за стандартним 5-денним робочим тижнем з вихідними днями в суботу і неділю та однаковою тривалістю робочого дня (по 8 годин на день), то нижче наведено оновлений розрахунок норми тривалості робочого часу на 2024 рік.
Отже, у зв’язку з продовженням воєнного стану до 08 лютого 2025 року, маємо таку кількість робочих днів / годин:
1.) у листопаді 2024 – 21 / 168; 2.) у грудні 2024 – 22 / 176; 3.) у січні 2025 – 23 / 184.
Увага! Якщо роботодавець хоче зробити для працівників ці дні вихідними, то потрібно видати інший відповідний наказ, про визнання цих днів, днями, робота у які не проводиться, із відповідним зменшенням норми тривалості робочого часу.
Визначення періоду щорічної відпустки та відпусток на дітей
Під час воєнного стану не застосовується норма ч. 2 ст. 5 Закону про відпустки.
Отже, при визначенні періоду щорічної відпустки, соцвідпустки на дітей, відпустки при народженні дитини, 25 грудня та 1 січня слід враховувати як звичайні календарні дні, не збільшуючи період таких відпусток.
Неоплачувана відпустка на час воєнного стану
У зв'язку з продовженням воєнного стану працівникам може бути надано відпустку без збереження зарплати на підставі ч. 3 та ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 до 7 лютого 2025 року включно.
Нагадаємо, що ст. 12 Закону № 2136 передбачено два види неоплачуваної відпустки через воєнний стан:
1. за ч. 3 ст. 12 Закону № 2136, яка надається будь-якому працівнику за його заявою, але за згодою роботодавця;
2. за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, яка надається працівникам зі статусом внутрішньопереміщених осіб і тим, які перебувають за кордоном.
Відпустка за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136 обмежена тривалістю, а саме надається тривалістю до 90 календарних днів, які виділені на весь час воєнного стану з урахуванням усіх продовжень. Тож, якщо працівник уже використав усі 90 календарних днів неоплачуваної відпустки, оформленої саме за ч. 4 ст. 12 Закону № 2136, то він уже не може претендувати на неї. Натомість працівник може звернутися до роботодавця з проханням надати відпустку без збереження зарплати за іншими підставами.
Пам’ятайте, у наказі про надання відпустки без збереження зарплати через воєнний стан має бути посилання на новий Закон № 4024 та Указ № 740, та підставу для надання цієї відпустки, тобто ч. 3 або 4 ст. 12 Закону № 2136.
Також у наказі має бути чітко визначена дата початку, дата закінчення і тривалість цієї відпустки. Водночас для оформлення цих відпусток працівник має написати нову заяву, а роботодавець – видати новий наказ, оскільки надається така відпустка на новий період.
Висновки:
1. Воєнний стан продовжено до 05:30 08 лютого 2025 року.
2. Змінюється норма тривалості робочого часу. Тож кількість робочих днів/годин складає у листопаді 2024 – 21/168, у грудні 2024 – 22/176, у січні 2025 – 23/184.
3. Роботодавцю доцільно видати наказ про визнання 25 грудня 2024 та 1 січня 2025 робочими днями.
4. В період дії воєнного стану щорічні відпустки, соцвідпустки на дітей та відпустки при народженні дитини не продовжують на святкові та неробочі дні.
Організаційно – інформаційний відділ