Так, у Кодексі законів про працю буде передбачено, що роботодавець створює службу охорони психічного здоров’я. Крім того, кожен роботодавець має розробити та затвердити політику або план захисту та зміцнення психічного здоров'я на робочому місці.
   Відповідно в законі про охорону праці встановлюється, що працівник має право на психосоціальну підтримку на робочому місці для чого роботодавець вживає заходів визначених законодавством, розробляє і впроваджує політику або план захисту та зміцнення психічного здоров'я на робочому місці.
    Також встановлюється, що роботодавець з кількістю найманих працівників 50 і більше осіб створює службу охорони психічного здоров’я.
На підприємстві з кількістю працюючих менше 50 осіб функції служби охорони психічного здоровʼя можуть виконувати в порядку сумісництва особи, які мають відповідну підготовку.
     На підприємстві з кількістю працюючих менше 20 осіб для виконання функцій служби психічного здоровʼя можуть залучатися сторонні спеціалісти на договірних засадах, які мають відповідну підготовку. Функції та повноваження охорони психічного здоров’я, її типове положення про неї затверджуються Кабміном.
     Крім того, з Основ законодавства про охорону здоров’я виключається норма про те, що з метою запобігання шкоди здоровʼю населення застосування гіпнозу, навіювання, інших методів психологічного і психотерапевтичного впливу дозволяється лише у місцях та в порядку, встановлених МОЗ.
   Для контролю за виконанням вимог пропонується створити Національну комісію з питань психічного здоров’я, яка, за задумом, має функціонувати у системі органів виконавчої влади, і фінансуватися з бюджету та інших не заборонених джерел.
   Нацкомісія буде відповідати зокрема за створення та ведення Державного реєстру саморегулівних організацій у сфері психічного здоров’я та Реєстру надавачів послуг у сфері психічного здоров’я; здійснювати сертифікацію фахівців в сфері психічного здоров’я, а також повноваження щодо здійснення контролю за якістю та обсягом наданих послуг з питань психічного здоров’я, контролю і нагляду за додержанням законодавства про охорону психічного здоров’я, державних стандартів, критеріїв і вимог, нормативів та етичних принципів тощо.
     Як зазначає ГНЕУ ВР, можна дійти висновку, що Національна комісія наділяється владними повноваженнями у системі органів виконавчої влади щодо вирішення від імені держави певної частки суспільних справ. Тобто, по суті, Національна комісія має ознаки центрального органу виконавчої влади, а отже порядок її формування та діяльності, правового статусу її працівників мали б підпорядковуватись положенням Закону України «Про центральні органи виконавчої влади». Однак, низка положень проекту містить приписи, зміст яких не узгоджується з нормами зазначеного Закону (наприклад, здійснення повноважень членами Національній комісії «на громадських засадах» та відсутність у них та працівників Секретаріату Національної комісії статусу державних службовців, відсутність чіткої вимоги фінансування з державного бюджету).
   «Крім того, принагідно зазначимо, що, на нашу думку, наведений підхід до внормування діяльності суб’єкта з владними повноваженнями містить корупційні ризики» - підкреслили у Головному науково-експертному управлінні Парламенту.

Джерело: Судово-юридична газета

Організаційно-інформаційний відділ