Так, в пояснювальній записці до законопроєкту зазначено, що існуюча система державних зарплат не відповідає принципу «рівна оплата за рівну працю», закріпленому в Конституції України (ст. 24), Конвенції МОП № 100 та Європейській соціальній хартії. На практиці посадові оклади за однакову роботу можуть відрізнятися в десятки разів, а грейдова оцінка та системний підхід до винагороди відсутні.
Відтак, законопроєкт запроваджує єдину архітектуру оплати праці як в державному, так і в приватному та громадському секторах. Водночас, в публічному секторі, рівень оплати праці встановлюється Виконавчим та Генеральним табелем, що встановлюють прозорі та обґрунтовані межі річної винагороди, а також створюють баланс між відповідальністю, складністю, цінністю та рівнем посад.
Таким чином, законопроєкт передбачає, що різниця між найвищим і найнижчим рівнями Виконавчого табеля не може перевищувати 30 %, що дозволить скоротити нинішній розрив в оплаті праці щонайменше на 40-50%. Запровадження єдиного Виконавчого та Генерального табелів оплати праці дозволить забезпечити справедливість та передбачуваність у формуванні заробітних плат.
Варто зауважити про те, що законопроєкт складається з низки структурованих розділів, що комплексно регулюють систему оплати праці в Україні.
Отож, основними положеннями проєкту є:
• деталізація структури плати праці з поділом на основну (сталу) заробітну плату, додаткову (варіативну) заробітну плату та бенефітів від роботодавця (employee benefits plan/program);
• визначення ключових термінів, включаючи "оплата праці", "грейди", "заробітна плата", "мінімальна заробітна плата", "публічна служба", "грошове забезпечення", "політичні посади" тощо;
• запровадження грейдової системи оплати праці замість чинної тарифної сітки з метою уніфікації підходів до визначення рівнів посадових окладів, забезпечення гнучкості та справедливості в оплаті праці як у публічному, так і приватному секторах.
• закріплення принципів справедливості, недискримінації, ринкової відповідності, фінансової спроможності, прозорості, взаємозалежності, стабільності та добровільності при формуванні оплати праці;
• запровадження нових інструментів державного регулювання у вигляді Виконавчого табеля (затверджується Законом) та Генерального табеля (затверджується Кабінетом Міністрів України), які встановлюють граничні річні розміри заробітної плати на посадах публічної служби;
• забезпечення взаємозв'язку між цим законом та спеціальним і трудовим законодавством з метою досягнення законодавчої узгодженості та правової визначеності.
Документ також передбачає державне регулювання оплати праці публічних службовців, включно з мінімальними гарантіями, визначенням умов перегляду зарплат з урахуванням макроекономічних показників та особливостей правового режиму воєнного стану.
Відтак, за оцінкою розробників законопроєкту, запровадження єдиної системи оплати праці забезпечить:
• реальне вирівнювання зарплат за співставними посадами;
• усунення можливостей для фаворитизму та дискреційних надбавок;
• оптимізацію бюджетних витрат через обмеження граничних рівнів винагороди та повернення надлишків до бюджету;
• підвищення довіри громадян до державної служби як прозорої та справедливої системи.
Очікується, що ухвалення документа дозволить впровадити передбачувану та справедливу архітектуру оплати праці для всіх секторів економіки, зміцнить правову визначеність та забезпечить довгострокову соціально-економічну стабільність в державі.
Відділ соціально – економічних відносин
та соціального діалогу