На п’ятдесятий день після Великодня, обов’язково у неділю, ще кажуть – у П’ятдесятницю, святкується Трійця – Бог-отець, Бог-син і Святий Дух. Вважається, що цього дня Ісус Христос вознісся на небо. 

У день Святої Трійці вшановується зійдення Св. Духа на апостолів, що здійснилося саме на п’ятдесятий день по Великодню. Всі апостоли разом із Матір’ю Божою та учнями Христовими перебували в одній кімнаті в Єрусалимі. За місцевим часом був початок третьої години дня, у нас це – дев’ята ранку. Раптом усі почули небесний шум, немов сильний вітер наповнив собою будинок. На кожного апостола й на Пресвяту Діву Марію у вигляді вогненних язиків зійшов Святий Дух – символ триєдності Бога. Апостоли раптом почали розмовляти різними мовами, яких до того не знали. Святий Петро вийшов на ганок і оголосив, що Дух Божий зійшов на апостолів, і вони тепер можуть проповідувати християнство серед різних народів й пророкувати.

Того ж дня близько трьох тисяч людей взяло хрещення – так народилася християнська церква. Першим християнським храмом став той самий будинок на горі Сіон – нині Успенський храм Гробу Господнього в Єрусалимі. Апостоли вирушили до різних країн зі своєю місією. Вони були наділені дарами пророкувати й зцілювати та несли вчення Ісуса Христа до народів світу.

Язики полум’я також знаменують здатність обпалювати і очищати від гріхів, зігрівати душі й наповнювати їх світлом віри.
В Україні християнські перекази тісно переплелися з народними традиціями. Трійцю ще називають клечальною неділею, тобто неділею Зеленого тижня. Раніше на Вознесіння повсюдно пекли так звані «драбинки» — своєрідний символ сходження Сина Божого на небо. У день Трійці дівчата зазвичай ворожать на вінках на власне та своїх рідних і близьких здоров’я й тривалість життя.

Колись люди зустрічали цей день дуже урочисто. Зранку господині готували святкове застілля. Потім усі вбиралися у нарядні строї й чекали, коли зазвучать церковні дзвони. Тоді всі побожно хрестилися та йшли до церкви. Кожна дівчина, відповідно до святкового звичаю, несла свіжі квіти. За старих часів по службі Божій відбувався хресний хід до криниць, щоб освятити їх, окропивши свяченою водою. У деяких місцевостях освячували оселі селян і господарські будівлі — для захисту від русалок, які цими днями, вважається, жвавішають і шкодять людям.
І нині після церковних урочистостей молодь збирається для розваг: жартують, співають, водять хороводи. Свято триває до пізньої ночі.
Щодо русалок, яким народні перекази відводять «почесне місце» у традиціях, переказах і забобонах, то у народі вірять, що впродовж Зеленого тижня слід залишати на деревах полотно — русалкам на сорочки, і що у цей період не можна купатися у водоймах: русалки можуть потягти за собою на дно.